Садиба в селі Великий Бурлук вважалася однією з найкрасивіших в Харківській губернії. Належала вона старовинним Слобожанська роду Донець-Захаржевських. 

У 1784 році в цій садибі у Якова Михайловича Донець-Захаржевського гостював Г. С. Сковорода. У колишньої регулярної частини парку встановлено монумент відомому філософу. 

Колись всі присадибні споруди були видні здалеку - на одній осі розташовувалися парк, палац, Преображенський храм. На в'їзді до садиби стояли кам'яні ворота. На шляху до палацу розташовувалася кордегардия, поруч оранжерея.
Ландшафтний парк був розбитий за будинком і тривав до самої річки Бурлук і далі через місток, по широкій алеї до Преображенської церкви. Цю алею Задонського проклали в 1860-х роках для катання на санях. 

Незвичайна по красі кам'яна Преображенська церква з дзвіницею була побудована за проектом В. П. Стасова в стилі класицизму. Вона мала величезну доричну колонаду, об'єднуючу церкву та дзвіницю воєдино і створює велику обхідну галерею навколо всієї будівлі. На жаль, церква була зруйнована в 1930-і роки.

З садибою в Великому Бурлуці пов'язано безліч легенд та історій. Письменник-емігрант Ю. П. Миролюбов розповідав, що влітку 1919 року полковник Добровольчої армії Алі (Федір Артурович) Ізенбек під час наступу на Москву знайшов у Великобурлуцькому маєтку «Велесову книгу» - дерев'яні дощечки, поцятковані незрозумілими письменами. Емігрувавши до Франції, він вивіз і дощечки. Згодом з ними працював Ю. П. Миролюбов - фотографував, розшифровував написи, він же опублікував їх у 1950-х роках. На його думку, це давньослов'янські тексти, написані ще до поширення кирилиці. Однак з приводу дощечок "Велесової книги" досі не вщухають пристрасті - одні вважають їх містифікацією, інші - унікальною пам'яткою дохристиянського слов'янського письма. На жаль, дощечки були втрачені в роки Другої світової війни, збереглося лише кілька відбитків.