| Рекреаційні об'єкти Харкова та Харківської області |
|
|
| Зі словника рекреолога |
| Професійна рекреація | | відпочинок з метою відновлення працівником сил, витрачених у процесі трудової діяльності і необхідних для кваліфікованого виконання своїх службових обов'язків. |
|
|
|
|
Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка
Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка (ХАТОБ) — перший український стаціонарний оперний театр, що знаходиться у Харкові. Ставить спектаклі українською, російською, французькою та італійською мовами.
Первісна назва — Українська Державна Столична Опера. З 1931 театр іменувався Харківським театром опери і балету, у 1934 отримав статус академічного. 1944 року театру було надано ім'я М.Лисенка, а 1960 року театр нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.
Названо на честь Миколи Віталійовича Лисенка.
Історія
Постав 1925 як Українська Державна Столична Опера, на базі постійної в Харкові оперної антрепризи (з 1880), за існування якої 1883 і 1885 вперше в Україні поставлено українські опери «Різдвяна ніч» і «Утоплена» М. Лисенка; з 1918 Народна Опера, з 1920 Російська Державна Опера.
1930 року з 9 березня до 19 квітня 1930 у приміщенні Харківської опери відбувся так званий Процес Спілки визволення України[1], на якому було засуджено до ув'язнення 45 представників української інтелігенції. Пізніше ці люди були засуджені повторно, більшість з них розстріляно.
До 1934 в театрі поставлено 32 опери й 11 балетів, у тому числі: «Золотий обруч» Б. Лятошинського, «Кармелюк» В. Костенка, «Купало» А. Вахнянина, «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Яблуневий полон» О. Чишка, а також «Русалку» О. Даргомижського та «Князя Ігоря» О. Бородіна; з балетів — «Ференджі» Б. Яновського та «Пан Каньовський» М. Вериківського, в якому балетмайстер В. Литвиненко вперше поєднав елементи класичного з елементами українського народного танку. Були поставлені численні опери світового і рос. репертуару, м. ін. «Намисто Мадонни» Е. Вольф-Ферарі та «Принцеса Турандот» Дж. Пуччіні. За 1934 — 41 pp. відновлено вистави «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та «Наталки Полтавки» М. Лисенка; кращою виставою з світової класики були «Гуґеноти» Д. Меєрбера.
У 1941 — 45 театр працював у Читі, згодом у Іркутську разом з Київською оперою. Після 1945 в репертуарі театру: опери М. Варшавського «Наймичка», К. Данькевича «Богдан Хмельницький» і «Назар Стодоля» та М. Карминського «Буковинці»; з балетів «Данко», «Таврія», «Міщанин з Тоскани», «Весняна казка» В. Нахабіна, «Лілея» К. Данькевича та численна класика.
У 1970-их роках кількість українських опер і балетів в репертуарі мінімальна: нова вистава «Тараса Бульби» (режисер В. Скляренко, оформлення за А. Петрицьким), з балетів — «Лісова пісня» М. Скорульського (1970, 1980), «Камінний Господар» В. Губаренка (1972 і 1974).
«…Ураховуючи вагомий внесок Харківського державного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка у справу національного духовного відродження та з метою підтримки і розвитку українського музичного мистецтва…» згідно з Указом Президента України «Про надання Харківському державному академічному театру опери та балету імені М. В. Лисенка статусу національного» від 23 лютого 2010 р. № 218/2010 театру надано статус національного і надалі іменовано — Харківський національний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка[2].
Архітектура
Старий будинок
Будинок по вул. Римарській, 21 був побудований у 1829 р. невідомим архітектором. В 1855 році його придбав підприємець Зарудний і реконструював для показу вистав. Потім будівля перейшла у власність комерційного клубу і в 1884—1885 роках була капітально реконструйована для оперного театру (архітектор Б. Г. Михаловский). З боку саду прибудували сценічну частину, зал для глядачів оформили в стилі французького ренесансу з використанням мотивів одного з парадних залів Тюїльрійського палацу в Парижу. Уздовж стін залу — спарені канелюровані колони Коринфського ордера з антаблементом на пристінках. Над кожною парою колон поміщені жіночі скульптури із крильми, що підтримують балкон верхнього ярусу. Борти балкону й лож бенуара прикрашені декоративним ліпленням. Під стелею в медальйонах розміщений барельєфні портрети великих композиторів. Проміжний ярус лож бельєтажа був убудований на початку XX століття, щоб збільшити місткість залу. Це порушило цілісність первісної композиції. На початку 1930-х років до будинку з північної сторони був прибудований новий вестибюль з гардеробом, гладкий плафон залу для глядачів замінений на кесонований (архітектор В. К. Троценко). В 1938 г. фасад театру набув рис російського класицизму (архітектор В. Н. Петі). В 1947 році інтер'єри були реставровані (архітектор В. И. Пушкарев).
Новий будинок
Починаючи із сезону 1991—1992 років театр працює в новому будинку постмодерної архітектури, розташованому по вулиці Сумській, 25/27. Будинок був побудований в 1970—1990 роках за проектом київських архітекторів С. Н. Миргородського, В. Д. Єлізарова, Н. В. Чуприни й Р. М. Гупала. На його місці знаходилася ротонда з балюстрадою, підземний пульт управління штабу цивільної оборони й молочний технікум.
Архітектура будинку побудована на контрасті великої нависаючої «плити» двох верхніх поверхів і складної пластики вхідних вестибюлів, фойє й інших приміщень нижніх поверхів. Театр має два зали для глядачів: великий на 1500 і малий на 400 місць. Вхід у касову залу прикрашає декоративна композиція «Музика М. Лисенка» (скульптор С. Ястребов). Будинок облицьований артикським туфом. Будинок спочиває на шести стовпах розміром 3 на 6 м і перекривається металевими балками прольотом 100 м і масою 100 т. У підземній частині розташований гараж. У 2007 році фонтани перед будинком театру було реконструйовано, і простір перед театром отримав назву «Площа фонтанів»[3][4].
За величезні розміри будинку в народі театр прозвали «авіаносцем».
|
|
|
| Фактори рекреаційної діяльності |
|
|
| Функції рекреаційної діяльності |
|
|
| Природно–географічні ресурси Харківської області |
|
|
|
|
