Історія

Губернаторський будинок у Харкові побудований в 1770-1777 роках. Первісний проект московського архітектора М. Тихменєва втілював на практиці міський архітектор І. М. Вільянов, а пізніше прибулий з Москви П. А. Ярославський.

Побудований за наказом Катерини II, палац удостоївся прийняти її лише одного разу, на шляху з Криму до Санкт-Петербурга в 1787 році. До її приїзду у дворі колишнього губернаторського, а нині генерал-губернаторського палацу був побудований великий дерев'яний «урочистий зал», в 1791 році перебудований Ярославським за допомогою губернського механіка Захаржевського під перший в Харкові постійний театр. Театр давав вистави до 1796 року, а рік потому будівлю знесли.

У 1804 році, після часткової реконструкції, проведеної архітектором Е. А. Васильєвим, будівлю передали відкритий Харківський університет. Надалі в цій будівлі знаходився головний корпус Харківського Імператорського університету, Українського заочного політехнічного інституту. Зараз це головний корпус Української інженерно-педагогічної академії.

Архітектура

Стиль будівлі являє собою перехідну форму від бароко до класицизму. Обрамляють центральну частину будівлі частково рустовані прості флігелі (спочатку одно-, а пізніше двоповерхові) підкреслюють його ошатність. Фасад центральній частині перш прикрашав трьохарочних портик, над яким розташовувався великий балкон (цю частину композиції можна розглянути на зображеннях початку XX століття). Фасад прикрашають каннелированной іонічні пілястри. По обидві сторони будівлі симетрично розташовані арочні в'їзди, виконані у вигляді тріумфальних арок. Центральний об'єм будівлі вище, ніж флігелі, і більш багато оформлений; в числі декоративних елементів композиції ніші з вазами.

На будівлі встановлено меморіальні дошки в пам'ять про вчившемся в ньому І. І. Мечникова і про участь революційного студентства Харкова в барикадних боях в жовтні 1905 року.